Протягом останніх тижнів Росія посилила удари по Харкову, фактично розпочавши нову фазу терору проти міста. Нині у Харкові зруйновано майже всю критичну енергетичну інфраструктуру, а на житлові квартали міста РФ почала скидати свої нові керовані авіабомби УМПБ Д-30, які за характеристиками наближаються до крилатих ракет.
NV зібрав найголовніше, що відомо про можливі причини нової серії російських ударів по Харкову та ризики наземного наступу РФ на місто.
Блекаут, щоденні удари та «дебют» небезпечних авіабомб: нова фаза терору РФ у Харкові
Коли 22 березня Росія здійснила наймасованішу атаку по об’єктах української енергетики, прагнучи спровокувати блекаут в Україні, у найважчій ситуації опинився Харків. По місту випустили понад 20 ракет, мер Харкова Ігор Терехов назвав удари «найпотужнішою ракетною атакою по Харкову з початку війни». «Ворог цілеспрямовано бив по енергетичній інфраструктурі і вивів її з ладу», — підтвердив тоді Терехов. Місто було повністю знеструмлено, водо- та теплопостачання порушене, зупинилися електротранспорт та метро. У Харкові запровадили графіки подачі електроенергії, які доводилося постійно коригувати. Опалювальний сезон у місті довелося зупинити достроково.
Згодом було офіційно підтверджено, що внаслідок удару 22 березня Харківська ТЕЦ-5 — найбільша в регіоні – отримала найбільші пошкодження з початку повномасштабної війни, як і енергетика Харківщини загалом. На відновлення ТЕЦ тепер знадобиться на один рік.
«Із руйнуванням ТЕЦ-5 Харків втратив основні потужності генерування теплової та електричної енергії для міста. Повністю оцінити масштаби завданих теплоцентралі збитків та необхідних відновлювальних робіт на об’єкті можна буде лише після завершення огляду та розбору завалів. Але, на думку енергетиків, вже сьогодні очевидно, що це вкрай трудомісткий і затратний процес, співставний із новим будівництвом», — повідомили в пресслужбі ПрАТ Харківська ТЕЦ-5.
За словами виконавчого директора ТЕЦ-5 Олександра Мінковича, для відновлення теплоелектроцентралі доведеться ексклюзивно виготовляти спеціальне обладнання енергоблоків, зокрема, турбіни, генератори тощо. «У разі повноцінного фінансування робіт, допомоги з виробництвом і поставкою устаткування, процес реконструкції триватиме не один рік», — наголосив Мінкович.
Тільки 25 березня у Харкові вдалося запустити метро. Лише 31 березня Міністерство енергетики вперше за 10 днів заявило, що обмежень в подачі електроенергії у Харкові немає. Однак пізніше в Міненерго уточнили, що місту довелося «повернутися до застосування графіків погодинних відключень».
Водночас 1 квітня харківський мер Ігор Терехов заявив, що після серії ударів у Харкові зруйнована практично вся критична енергетична інфраструктура, причому «приватна теж розтрощена».
На цьому тлі Росія продовжує майже щодня завдавати нових ударів по Харкову, а не лише по прифронтових чи прикордонних районах Харківської області:
- 22 березня у Харкові було оголошено день жалоби за загиблими в попередній трагедії: 20 березня РФ влучила ракетою Х-35 в цивільне підприємство (зокрема типографію) в Холодногірському районі, де спалахнула сильна пожежа: п’ятеро людей загинули, дев’ятеро постраждали, ще п’ятеро були оголошені зниклими безвісти;
- у ніч на 23 березня по місту було завдано удару шахедами, а коли рятувальники та правоохоронці працювали на місці «прильоту», РФ завдала повторного удару за допомогою БПЛА, внаслідок чого були постраждалі серед співробітників екстрених служб, пошкоджено рятувальну техніку;
- увечері 23 березня РФ вдарила по Слобідському району Харкова ракетою Х-35, було пошкоджено складські приміщення та будівлі підприємства;
- у ніч на 26 березня Росія знову атакувала Харків шахедами, над областю збили щонайменше вісім безпілотників;
- вдень 26 березня росіяни вдарили по цивільній інфраструктурі Харкова: повідомлялося про «приліт» у Шевченківському районі міста, пошкодження нежитлової будівлі та сусідньої багатоповерхівки, де повилітали шибки; а поліція повідомляла про удар ракетою Х-35 по гуртожитку спортивного коледжу;
- вдень 27 березня РФ вдарила авіабомбою по житловому мікрорайону Харкова, де розташовані багатоквартирні будинки: внаслідок удару було сильно пошкоджено п’ятиповерхівки, постраждав Інститут невідкладної хірургії, постраждали 19 людей (серед них дівчинка 2022 року народження та тримісячний хлопчик 2023 року народження), одна людина загинула;
- у ніч на 28 березня Харків знову опинився під ударом шахедів, було пошкоджено цивільні обʼєкти, зокрема ресторан, магазин, офісні приміщення та прилеглі житлові будинки в Київському районі міста;
- увечері 30 березня росіяни вдарили по Харкову керованими снарядами, двох людей було поранено внаслідок удару по житловій забудові та цивільній інфраструктурі, в Шевченківському районі у житлових будинках повибивало вікна;
- увечері 31 березня РФ знову вдарила по Харкову керованими авіабомбами: «прильоти» фіксували в центрі міста, було частково зруйновано будівлю освітнього закладу, пошкоджено гуртожиток та житловий будинок; повідомлялося про пошкодження автівок і цивільних приміщень у Шевченківському районі, горіли автобуси, вантажівка та легковий автомобіль;
- вдень 1 квітня Харків опинився під новим обстрілом російських окупантів, повідомлялося про влучання по цивільній інфраструктурі.
Коментуючи серію цих ударів по мільйонному місту, президент України Володимир Зеленський підкреслив, що російський терор проти Харкова «набуває особливої підлості». «Намагання загнати понад мільйон людей у блекаут, постійні удари ракет і шахедів. Тепер — авіабомби», — підкреслив президент дедалі жорстокішу тактику ворога.
Влада Харкова й області, прокуратура, а також військові фахівці підкреслюють, що Росія дійсно почала використовувати у Харкові свою нову небезпечну зброю — додатково до обстрілів з систем С-300 та інших ударів по місту. Тепер це ще й УМПБ Д-30 — уніфіковані міжвидові плануючі боєприпаси калібру 30 см. Двома такими снарядами РФ вдарила по центральних районах Харкова 31 березня, вони ж уразили житлові будинки в місті 27 березня, коли постраждало немовля і діти. Раніше Росія ще не била цими боєприпасами по місту.
Що таке боєприпаси УМПБ Д-30?
Хоча Росія нині застосовує УМПБ Д-30 як керовані авіабомби з літаків, РФ відносить їх до «міжвидових боєприпасів», оскільки гіпотетично їх можна запускати також з наземних реактивних систем залпового вогню (РСЗВ), таких як Торнадо-С і РСЗВ Смерч. Вперше про застосування УМПБ Д-30 в Україні ЗСУ повідомили 10 березня 2024 року, коли росіяни вдарили ними по Мирнограду Донецької області. Тодішній речник оперативно-стратегічного угрупування військ Таврія Дмитро Лиховій, пояснив, що ці плануючі снаряди є «новим етапом розвитку їхніх [російських] КАБів та ФАБів». «Це покращена авіабомба, яка приходить на заміну класичним ФАБам, перетвореним у КАБи. І вони мають додаткові силові установки», — пояснив Лиховій.
Дійсно, наймасовішою технологією перетворення «тупих» некерованих авіабомб ФАБ на «розумні» керовані (КАБи) Росія зробила універсальні модулі планування та корекції – відносно нескладне додаткове обладнання, яке встановлюють на ФАБи.
Тоді як УМПБ Д-30 — це окремий вид боєприпасу, оснащений системою наведення, яка містить стійкий до перешкод приймач сигналів Комета та складані крила, подібні до крилатої ракети Х-101, пояснювали ще в березні фахівці Інституту вивчення війни. Російські «воєнкори» заявляли, що РФ нібито планує збільшити дальність ударів такими снарядами до 80−90 км та обладнати їх реактивним двигуном і паливним баком, що фактично наблизило б такі авіабомби до крилатих ракет класу повітря-земля.
Харків фактично став першим великим містом, на якому Росія «випробовує» свої УМПБ Д-30. «Він [такий боєприпас] може повністю покривати місто Харків, будь-який район. Навіть населені пункти Харківської області, залежно від якої відстані до кордону буде пуск», — пояснював нещодавно глава Харківської ОВА Олег Синєгубов у коментарі Суспільному.
За словами Синєгубова, 27 березня РФ вдарила такими снарядами по житловому району Харкова, здійснивши пуски з літака класу Су із Бєлгородської області РФ. Тобто боєприпаси пролетіли приблизно 72−74 км.
«Було два постріли, їх здійснили не одночасно. Був розрив по часу. Вони мали різну траєкторію польоту. Це свідчить, що це було, напевно, випробування. Можливо, вони шукали наші засоби ППО, щоб їх виявити. Боєприпаси заходили до Харкова з різних боків: один — з півночі, другий — через Богодухів і далі нижче, з західної частини міста», — прокоментував цей удар Синєгубов.
За його словами, атака 27 березня по Харкову стала «певним випробуванням, щоб, можливо, їх використовувати надалі». «Це щось середнє між ракетою і КАБом», — характеризував Синєгубов снаряди УМПБ Д-30, нагадавши, що такі боєприпаси мають значно більшу дальність польоту порівняно з КАБами, і можуть летіти на відстань до 90 км.
Коментуючи проблему протидії боєприпасам УМПБ Д-30, у Повітряних силах пояснили, що найефективнішим засобом запобігання таким ударам було б знищення літаків або пускових установок.
«Протидія цим бомбам є. Але, звичайно, потрібно працювати з носієм. Це буде найбільш дієво в цій ситуації», — пояснив речник Повітряних сил ЗСУ Ілля Євлаш в ефірі телемарафону. Він також підкреслив, що ефективно протистояти таким загрозам допомогли б «більше ППО західного зразка».
Яка мета цих атак і чи загрожує Харкову новий наземний наступ Росії?
Через очевидне посилення російських ударів по Харкову військовим експертам та фахівцям Генштабу ЗСУ дедалі частіше ставлять запитання про те, чи можуть такі атаки вказувати на загрозу нової операції РФ, метою якої є Харків. Крім того, російське видання Медуза 26 березня опублікувало матеріал, у якому йдеться про плани Путіна про нібито «поступове завершення СВО [війну проти України]» після захоплення Харкова, чого буцімто домагатиметься Росія. «Символічно це також перемога. Місто-мільйонник, де багато російськомовного населення», — нібито сказав один зі співрозмовників, коментуючи подібні гіпотетичні плани Кремля.
Водночас головнокомандувач ЗСУ Олександр Сирський, відповідаючи на запитання Укрінформу про реальність «загрози російського наступу» на Харків, зауважив: «Ми вже маємо досвід бойових дій у Харківській області, нам вдалося „прорахувати“ противника та звільнити значну частину Харківщини. Саме тоді відбувся масштабний обвал російського фронту. Якщо росіяни рушать туди знову, Харків стане для них фатальним містом».
При цьому Сирський наголосив, що українське командування не може ігнорувати «будь-яку інформацію про підготовку ворога до наступальних дій», а тому вживає всіх заходів для адекватного реагування на таку ймовірність. «На сьогодні проводимо великий комплекс робіт із фортифікаційного обладнання територій і позицій, встановлюємо комплексну систему загороджень, проводимо планування застосування наших військ у разі таких дій», — додав головнокомандувач ЗСУ.
Керівник Центру військово-правових досліджень Олександр Мусієнко наприкінці березня припустив, що посиленням ударів по Харкову Росія намагається підсилити тему нібито очікуваного наступу на Харків, яку нині активно поширює російська пропаганда. «Можуть збільшувати кількість ударів і атак, щоб створювати у людей враження, що цей наступ дійсно неминучий», — відзначив експерт в ефірі Radio NV.
«Невідомо, які плани ворога, чи вони дійсно будуть пробувати наступати на Харків. Принаймні зараз там ударного угрупування немає, але ж розуміємо, що ситуація завжди в динаміці. Ми не можемо сказати, де буде ударне угруповання ворога і яке воно буде, наприклад, станом на літо чи на осінь. Але вони вже хочуть створити картинку, що, дивіться, цей наступ неминучий і спробувати вже посіяти паніку, деморалізувати населення», — переконаний Мусієнко.
Він додав, що «ключ до оборони Харкова і Харківщини лежить в тому, щоб нищити ворога в Бєлгороді». «Я думаю, що наші Сили оборони, командування це розуміють, і операції проти військових об’єктів, проти їхніх позиції там, проти [пускових установок] С-300 і іншого будуть проводитись надалі, тому що це запорука оборони Харкова», — наголосив експерт.
Генерал-лейтенант Ігор Романенко, засновник благодійного фонду Закриємо небо України, після масованих ударів 22 березня, які знеструмили Харків нагадав, що Росія намагається бити «там, де, ймовірніше, вважає, що немає протиракетної оборони, про яку ми просимо наших союзників» — зокрема і по найменш захищених об’єктах критичної інфраструктури.
Олександр Коваленко, військово-політичний оглядач групи Інформаційний спротив, у своєму дописі від 26 березня наголосив на тому, що не вважає можливим масштабний наземний наступ росіян на Харків в найближчій перспективі. Натомість він підкреслив, що бачить ознаки «розхитування інформаційного простору загрозою наступу й окупації Харкова».
Коваленко провів паралель із наступом росіян на Авдіївку, під час якого окупаційні війська «задіяли в піковій фазі 80 тис. осіб». «У резерві було близько 15 тисяч. Компенсація безповоротних втрат (200-х) перевищила 20 тисяч. Таким чином, у п’ятимісячному наступі на Авдіївку, на площі 29 км² було задіяно близько 120 тисяч людського ресурсу. І це я навіть не став підраховувати компенсацію зворотних втрат (300-х) протягом усього наступу», — підрахував Коваленко.
Отже, припустив він, щоб почати наступ, оточити і розгорнути міські бої в Харкові Росії знадобилося б угруповання військових кількістю «щонайменше 500 тис., повністю штатно укомплектованих технікою, і таких, що мають резерв щонайменше 100−150 тис.». «За умови формування саме такого ударного угруповання можна говорити про зростання небезпеки для Харкова, але от у тому-то й річ, що такої кількості російських окупаційних військ немає навіть на тимчасово окупованих територіях у зоні воєнних дій. Ба більше, забезпечити таке угруповання Росія не має змоги в короткі терміни, і це дуже тривалий і абсолютно не непомітний процес, на який буде відповідна реакція», — наголосив Олександр Коваленко, підкресливши, що поблизу кордону з Харківською областю такого угрупування наразі немає.
«Загроза для Харкова була, є і буде, поки не закінчиться війна. Але загрозу слід оцінювати раціонально і розсудливо, а не панічно й нерозважливо», — вважає експерт.
Андрій Коваленко, голова Центру протидії дезінформації також вважає, що дані про нібито підготовку Росією до наступу на Харків є частиною кампанії «пропаганди страху» з боку РФ. У ЦПД натомість наголосили, що Росія наразі здатна лише на терор Харкова обстрілами, однак продовжує залякувати мешканців новим наступом, поширюючи інформацію про нібито наміри зібрати для цього 350 тисяч військових.
«Розмови про 350 тисяч військових, яких вони хочуть набрати для цієї задачі, погрози (російського пропагандиста Володимира) Соловйова — поки лише розмови. Це ІПСО. Зараз ворог здатен лише обстрілювати й тероризувати місто, і під цей терор він адаптує наративи про наступ, який неможливий», — додав Коваленко.
Військовий експерт Михайло Жирохов в ефірі каналу Київ 24 висловив думку, що наступ на Харків гіпотетично можливий лише в перспективі місяців, якщо влада РФ проведе мобілізацію і підготує новонабрані війська.
«Росіян зараз стримує тільки нестача особового складу. У зв’язку з „перевиборами“ Путіна всі очікують, що зараз буде або прихована, або відкрита мобілізація. І тоді можна буде говорити про якісь оперативні напрямки, про наступ на Харків або якісь інші українські міста», — заявив аналітик.
За його словами, якщо мобілізація в Росії все ж таки відбудеться, то «потрібно буде не менше двох місяців для того, щоб підготувати цих військових». «Не буде такого, що прямо з потяга їх будуть кидати в бій. Потрібне буде якесь бойове злагодження. І взагалі всі російські плани, які відомі, вони десь розраховані на липень-серпень цього року. Не раніше. У них є якісь резерви, але для наступу на таке місто, як Харків, — цього явно недостатньо», — підкреслив Жирохов.
Аналітики Інституту вивчення війни ще наприкінці лютого 2024 року у своєму масштабному аналізі нової фази наступу Росії в Харківській і Луганській областях (на умовному Куп’янсько-Лиманському напрямку) дійшли висновку, що навіть за найгіршого для ЗСУ сценарію просування росіян в напрямку річки Оскіл «ймовірно, триватиме місяцями, незалежно від остаточного успіху чи провалу кампанії». «Російські війська ще не навчилися відновлювати механізовані маневри з позиційних боїв в Україні та не провели жодної наступальної операції, яка б призвела до швидкого механізованого просування з весни 2022 року. Успішне просування росіян до річки Оскіл, швидше за все, стане результатом місяців накопичення незначних тактичних здобутків Росії за дуже високу ціну», — резюмували тоді в ISW.
Експерти Інституту додатково прокоментували загрозу наступу на Харків після ударів по місту 22 березня та на тлі інформації російського видання Верстка про те, що РФ нібито планує накопичити додаткових 300 тис. військових для початку операції з оточення Харкова. В ISW натомість підкреслили, що поки не спостерігають жодних ознак підготовки російських військ до наступальної операції з оточення Харкова. Аналітики назвали такий гіпотетичний задум «надзвичайно амбітним» для Москви, нагадавши, що він вимагав би суттєвих пересувань військ і техніки по відкритій місцевості, чого РФ не робила від початку повномасштабного вторгнення. До того ж для такої операції окупантам довелося б пожертвувати наступальними операціями на східному фронті. В ISW вважають що росіяни можуть спробувати хіба що провести обмежені наступальні операції вздовж міжнародного кордону у Харківській області, щоб відтягнути сюди українські сили з інших ділянок фронту.
Голова Харківської ОВА Олег Синєгубов нагадав, що за понад 760 днів війни росіяни не змогли захопити жодне велике українське місто, зокрема, й Харків.
«Те, що не можуть взяти на полі битви, — обстрілюють ракетами, літаками та артилерією. Тому божевільні фантазії окупантів супроводжуються щоденними обстрілами цивільного населення. Але знищення будинків мирних людей — це єдине, що можуть вчиняти окупанти від безсилля на фронті», — зазначив Синєгубов, пояснивши поточний терор міста і дії росіян «середньовічною тактикою варварів».
Він також зазначив, що відповідь на такі «заяви» українські військові демонструють на полі бою.
Мер Харкова Ігор Терехов наголосив, що підстав для евакуації з Харкова поки немає, і сподівається, що місто переживе цю фазу ударів ворога, як і численні попередні атаки. «Я не знаю, який план у ворога […], — зауважив Терехов, визнавши спроби РФ залякати харків’ян. — За два роки ми бачили різні рівні загроз, починаючи з ДРГ у самому Харкові. Були часи, коли з практично двохмільйонного міста залишалося 300 000 […]. Ми переживали й складніші часи — переживемо і ці», — висловив сподівання Терехов після обстрілів 1 квітня.
Раніше в інтерв’ю Радіо Свобода Терехов нагадував, що плани Володимир Путіна «ніяк не змінилися з початку війни». «Він хоче захопити всю Україну, не тільки Харків чи інші міста, але всю Україну. Не важливо, чого хочуть росіяни, важливо, як ми будемо цьому протидіяти і як ми протидіємо», — зазначив Терехов. За його словами, зараз у Харкові залишається близько 1,3 млн мешканців.
Редактор: Інна Семенова
Залишити відповідь