На черговій сесії Березнегуватської селищної ради, яка відбулася 10.08.2023 року один з депутатів селищної ради запропонував, щоб депутат Скорий М.В. відзвітував, щодо своєї діяльності під час воєнних дій з 24.09.2022 року і як я розумію 7,5 місяців доки стояла лінія фронту на території Березнегуватської селищної ради. Я гадаю пропозиція слушна. Повинні всі депутати відзвітувати, щодо своєї діяльності в цей час. А також всі звіти депутатів розмістити на сайті селищної ради.

          Не чекаючи на офіційного запрошення до звіту, інформую:

          В перший день війни видав колгоспникам та колгоспним пенсіонерам по 10 тис. грн., всім вчителям Кавказького закладу освіти та вихователям  дитячого садочку по 5 тис. грн. (незважаючи на те, що вони не є колгоспниками), для закупівлі продукції.

          На другий день війни дав розпорядження виплатити на рік вперед податки державі. Так як в цей непростий час потрібно було підтримати державу. Наперед за рік були виплачені 100%: екологічний податок за 2022 рік, рентна плата за 2022 рік, земельний податок та орендна плата по Березнегуватській селищній раді, рентна плата за 2022 рік, нерухоме майно по Березнегуватській селищній раді, орендна плата Снігурівської міської ради, єдиний податок ІV група біля 70%., ЄСВ, ПДФО, військовий збір – платився кожен місяць. В той же час сім’я Фалілєєвих-Доценків за підпорядковані їм організації заборгувала в пенсійний фонд та податків близько 1 млн. грн., замість того щоб допомогти державі та погасити борг вони придбали, собі за час війни автомобіль TOYOTA Land Cruiser 300 вартістю біля 100 тис. доларів США.

          За 7,5 місяців до мене часто зверталися за допомогою солдати ЗСУ з питань щодо: розміщення, запчастин, акумуляторів, ГСМ, шифера, лісу, води і т.ін. – намагався завжди допомогти (для підтвердження є телефони солдатів ЗСУ).

Були й конфлікти – алкоголь. Жителі села постійно сварилися на Ярошенко О., який займався розповсюдженням спиртних напоїв (його сім’ї виділяють колгоспну землю). Довелося приймати міри. Були конфлікти за техніку. Вся важка техніка ЗСУ була в лісопосадках замасковано. І хоча побиті фактично всі склади, ферми, ангари – жодної одиниці техніки ЗСУ не постраждало, жодного солдата ЗСУ не поранено. Хоча солдатам ЗСУ було важко пояснити про рикошети в складах, про пожежу (у випадку загорання однієї одиниці техніки згорає вся техніка і ніхто не буде гасити пожежу під обстрілами). За всі 7,5 місяців фактично в селі не бачив жодного офіцера.

          Раз в тиждень в с. Артаково, с.Біла Криниця, с. Новогригорівка привозив під замовлення ліки, продукти і т.ін. з Кривого Рогу. Через мене передавали гуманітарну допомогу в вищевказані села. При цьому не один раз потрапляв під обстріли. Коли люди з сіл Біла Криниця та Кавказ запитували  про це бо самі бачили і чули обстріли. Відповідав: «що такого не було», щоб дочки не знали. Зараз вже можна сказати.

          Вивозив з під обстрілів солдат ЗСУ, механізаторів. На даний час про це говорити можна, є свідки. Раніше мовчав, тому що була загроза наступу армії РФ в нашу сторону, у такому випадку,  мене «доброжелатєлі» росіянам здали б першого. Загроза була явною так як відстань до с. Артаково (три переправи) по прямій  менше 5 км. до Давидова Броду – 8 км. а по тій стороні р. Інгулець вже стояла  армія РФ.

Весь час займався годівлею худоби та птиці так, як практично не було працівників. Дякуючи пенсіонерам та єдиному трактористу Стовбі Н., який  возив воду з джерела, вдалося врятувати біля 500 голів ВРХ, частина худоби була людська. Людям повернули. Біля 50 голів корів і 50 голів телят роздали людям з умовою, що через два роки повернуть вагу-на вагу.

Допомогли в ремонті будинків в с.Кавказ, с.Артаково, с. Біла Криниця с. Давидів Брід. Роздавали людям по доступній ціні, молодняк птиці, з умовою, що гроші по можливості  повернуть. Придбали три міношукачі, розміновуємо поля, обробляємо під посів землю, ремонтуємо дитячій садок, школу, будівлі.

          Але, я розумію, що людей цікавлять плітки. На них я все життя мало звертав увагу. Тому зупинимо увагу по черзі про кожну плітку.

Телефонують люди, що Слісаренко Дмитра, перебуваючи в стані алкогольного сп’яніння, розповідав, що його син воює, а Скорий танки заправляє руські. Я посміявся, сказав що перед цим він приїздив просити грошей, мовляв, що син служе, а він зірвався і пішов в запій. Грошей я йому не дав, аргументувавши це наступним: на горілку в мене грошей не має, а на роботу виходити потрібно. Тим більше, що перед зимою він випросив близько 10 тис. грн. на опалення. Після цього розмови про танки почали поширюватися   і в Новоукраїнці.

          Наступна  ситуація – «кормив руських шашликами». Мене допитували по декілька раз кожна служба, яка є в Україні. Я їх просив найти хто це бачив – отже ця людина, також була зі мною. До цих пір шукають. Хоча продукти, в тому числі, м’ясо, передавав до лікарні, 2-3 рази на тиждень, возив в Снігурівку, коли просила поліція чи територіальна оборона. Давав Бойку С.С. на штаб, який засідав в селищній раді. Один раз Бойко С.С. сказав дати на воєнкомат. Скільки він не знає. Що він розповів воєнкому не знаю, але після цього появилися руські з шашликами. Хоча є і моя вина. Коли в селищній раді я обурювався, чому воєнкомат видав алкоголікам, наркоманам – автомати. І на ранок, то під одним баром автомат, то під іншим ріжки з патронами валяються, то почали поліції погрожувати. Мені відповіли, що їх не питають. Можливо і це воєнкому доклали. Після цього мене побили, зв’язали, вкинули в каналізацію,  тероборона забрала в автомобілі біля 70 тис. грн і пішли грабувати будинок доньки в Березнегуватому. Воєнкома на наступний день бачили на «шопінгу» в магазинах. Я до цих пір чекаю на квитанцію, що воєнком їх витратив на ЗСУ. Частину майна доньки принесли в райвідділ їх сфотографували. Чому подальше розслідування не проводилося? Гадаю потрібно запитати у начальника відділу розслідувань Баштанського РВП.

Що стосується російських солдат, то вони проходили на початку війни один раз. Йшли на Лепетиху три вантажні автомобілі. На Кавказі були не більше ніж пів години. На них я натрапив на перехресті біля будинку Алексютіна В. Одна машина через балку перевіряла будинки інша по цій вулиці, де був я. Саме в цей час російські воєнні стукали в будинок, де замкнулася вагітна жінка. Я показав документи і попросив їх не лякали вагітну жінку так, як вона мабуть боїться відчиняти. Дізнавшись, що я голова господарства сказали показати по центральній вулиці колгоспні будівлі. Під час перевірки їдальні російськими воєнними там працювало три кухара, які підтвердять що воєнні навіть води не пили (письмові пояснення кухарів є). Поряд їдальні знаходиться школа, де йшло навчання, були вчителі та дитячій садок в якому половину займали діти, а іншу половину біженці з Херсону.  Я не пам’ятаю чи в школу вони заходили, чи ні. Всього біженців в садочку та гуртожитках було близько  60 чоловік,  біля 60 дітей в школі та  20 в садочку. Зателефонувавши людям, що були на роботі, щоб вони йшли додому повідчиняли двері (щоб не повиламували) та закрили собак (щоб не  повбивали). Після того, як останній гуртожиток вони пройшли я за ними більше не пішов. Тільки стало можливим продзвонив в Лепетиху старості і повідомив, що до них їдуть руські воєнні, перевірять документи і шукають в першу чергу «атошників». Ні на Кавказі, ні в Лепетихі їх не знайшли, хоча вони були. Після цього викликав Антонюка Д. дав вказівку  розвести  дітей по колишнім Березнегуватському та Казанківському  районах,  а сам забрав дітей колишнього Снігурівського району, бо там місцями були російські солдати. Я  попросив місцеву тероборону (яким допомагав), щоб вони розповіли, як розвести дітей і не натрапити на руських. Все пройшло вдало. В цей день почали роз’їжджатися біженці. За тиждень роз’їхалися всі.

На бригаду де знаходиться склад ГСМ вони не заходили. На що є письмові пояснення заправниці та всіх механізаторів.

Перевірялися відповідними службами і діти та їх батьки. Перевірки показали, що всі діти з батьками. Та з 1 вересня 2022р. по травень 2023р. займалися в школі дистанційно.

Постійно всі служби задають мені питання про прапори. Да, дійсно, в 2014 році, коли я був в м. Миколаєві перед обласною радою (обирався чотири  рази обласним депутатом) біля адмінбудівлі побачив багато людей та, як  справжній «патріот» повинен був тихенько «злинять». Але,  я «пішов в народ», щоб висловити свою думку. Добре, що відповідні служби зробили запис, де я висловив свою думку про практику Києва засилати «варягів» керувати областю, яка себе не виправдала. Моє бачення було таким: губернатори повинні бути місцеві, їх повинні знати миколаївці, знати їх батьків і потім все життя розповідати батькам, як їх сини керували. Приклад, мери (голови), їх обирають люди і вони в першу чергу відповідають перед виборцями і законом, а потім перед владою. І буквально через три дні по всій Україні Президент почав призначати місцевих. На очах протестні настрої почали стихати. Дякую відповідним службам, що зробили цей запис. Слів про федералізм та сепаратизм не було.

На питання: « чому вдалині за мною виднівся російський прапор?» Я відповідаю, по-перше: в мене очі спереду, тому, що робиться ззаду фізично бачити не в змозі. В руках я не тримав російського прапора. Існує можливість застосування фотомонтажу. Навіть якщо російський стяг і був то потрібно запитати відповідних силовиків, хто тримав його і чому цих осіб ніхто не затримав.

І саме головне питання, чому я не встав під прапор. Тут дійсно потрібно визнати, що по життю я слабий «патріот». Не міг облизувати начальству «філейну» частину тіла. Я перший голова колгоспу в Березнегуватському районі, який при такій посаді не був комуністом (наступний директор Радгоспу – Кажанов М.О.). Щоб минути членство в партії, я вдавав, що багато чого не розумію, молодий і т.ін. Хоча бачив як одне говорять, інше думали, а третє робили. Не вийшло у мене і як у справжніх «патріотів-ленінців» типу Фалілеєва В.Б. (батька Доценко В.В.) бути при будь-якій владі спереду.

Да з двухтисячних років я став комуністом. Коли «справжні патріоти-комуністи» розбіглися з партії, а залишилися лише люди старшого віку, які вірили в комуністичну ідею. Хоча в свій час комуністи намагалися зняти мене з виборів. Я ніколи про партію   не говорив те що хотіло чути керівництво, а лише власну думку та власне бачення. Хотів доступно пояснити, що «який лідер – така партія», а ідея – це для всього світу. Згадаємо десять заповідей Хрестових опустимо ту, де говориться, що коли тебе вдарять по одній щоці – підстав другу і це будуть комуністичні. Хоча якщо взяти ширше, то це є загальнолюдські моральні принципи.

Як можна бути патріотом при президенстві Кравчука, який зі своїми «хатинками»  в Швейцарії здійснив продаж найбільшого в світі пароплавства («Бласко»).  Да дійсно вони виявилися негідниками.

Прийшли наступні «патріоти» на чолі з Кучмою. Розігнали колгоспи, угробили села, заводи під гаслом «ринок все поставить на свої місця». Мені говорили в адміністрації (Клименко) ти або з нами, або ми проти тебе. Моя відповідь: «Я сам по собі». В свій час був нагороджений медаллю від якої відмовився і залишив в таборі відпочинку ім.Башкірова. І ці «патріоти» в кінці кінців виявилися негідниками.

Наступні «патріоти» прийшли з Ющенком та Тимошенко. Були вибори на посаду Президента України між Януковичем та Ющенко. Один я з усього району не підписався в підтримку Януковича (прем’єр). Всі «патріоти» підписалися. З сільгоспуправління зателефонували та сказали, що «я на свою голову не підписався». І дійсно постраждав весь колгосп. На два місяці було відключено світло (губернатор – Гаркуша).  Як я комуніст буду підписуватися за «ворів в законі». Прийшов Ющенко (хоча і його я не підтримував). Ці «патріоти» втягли без обговорень в ВТО (угробили легку промисловість). Підняли ціну на газ 50 доларів США за 1000 м3 до 450 доларів. Почали закриватися заводи середньої і важкої промисловості. Мені з Верховної Ради України прийшла Грамота (за школи, дитячі садочки, спортсменів, спортивні змагання) від якої я відмовився. Так вона і залишилася  в кабінеті голови обласної ради, хоча б до пенсії була б доплата.

До влади прийшов Янукович з «новими патріотами», старі стали негідниками (так висвітлювалося в газетах та на ТВ розповідалося).

Тепер розпочався другий етап «прапорів». Я перестав вставати разом з усіма, ще з 2011 року. Ззаду на сесіях обласної ради сиділа фракція БЮТ. На питання чому не встаю? Відповідав: «В країні з кожним роком стає гірше. Країну травлять, розорюють. 99% депутатів в депутати прийшли задля відстоювання своїх інтересів. І я не хочу в одній колоні з ними стояти». Ніхто мене ніколи не чіпав. І тільки в 2014 році – це помітив «великий патріот – губернатор» земляк – Коля Романчук. Герой України, якого взяли на хабарю. У якого під час обшуку виявили золото, ікони, німецькі хрести, валюту, гривні, «метро» від його будинку до синового. З цього приводу мене неодноразово визивали в СБУ. Я пояснив, що це в мене така форма протесту, проти того що діється в країні. Протизаконного в моїх діях нічого немає. В багатьох країнах (в тому числі і Євросоюзі) обов’язку  вставати при піднятті прапора – не має.  На скільки я знаю такий закон є в Казахстані. Більш того проти прапора незаконних дій не робив. Пояснив, що не прапор винний в тому що робиться в країні, а люди, які під ним це творять. В СБУ до мене віднеслися з розумінням, але пояснили, що потрібно змінити форму протесту, і їм буде легше і мені. До рекомендацій поважних органів я прислухався. Ось це і є самий більший «гріх молодості» до якого Доценки до сих під дочіплюються. Більше не можуть знайти.

Я давно помітив, що у людини чим більше мерседес, чим сильніше хочеться до «владного корита» тим він більший «патріот». А хто ж тоді прості лікарі, які лікують людей, прості вчителі, які навчають дітей і не б’ють себе в груди, ті хлопці, які мовчки пішли захищати Україну? Для кого я працював в господарстві (а це не особиста власність) без жодного дня відпустки за 35 років? Для кого збирав дітей з тренером Вороною С.В.? Чи є в селищній раді хоча б одна школа, садочок, будинок культури, яким би я не допомагав? Для кого це робилося? Для себе, для Америки, Росії, Китаю чи України? 

«Доброжелатєлі» спочатку натравили воєнкомат, потім контррозвідку, СБУ, поліцію, прокуратуру, фронтову розвідку та інших. По декілька разів допитували. В кінці кінців контррозвідка запитала: «кому це ви так насолили?»

Основне – ЗЕМЛЯ. В господарстві вона була державною – зараз комунальна. Відбирали її губернатори, відбирав Кормишкін, геокадастр почав був її вже роздавати (Лостік. За що й поплатився роботою).

Зараз «земельна мафія» – комісія по земельним питанням на чолі з читою Доценків, які понагрібали землі собі і рідним (всі ці публікації по кожному будуть).

Перший раз мені сказали, що на одному із сайтів моє фото, біографія, тільки прізвище змінена зі Скорого на Швидкий, де я зрадник, колаборант, сепаратист. «Посібник окупантів, який на власному транспорті розвозив і розміщав російських військових по сусідніх селах…. Ремонтував ворожу техніку». Одне забули, що лінія фронту проходила через наші села, але російські військові тут ніколи не стояли. Я посміявся, але дарма. Через деякий час ця брехня виявилася в «Миротворцю».                                                         

Ця ситуація мені нагадує як Доценко і депутат «макоєд» Нигулевський (саме той, який хотів опинитися в міністерстві екології, щоб «напосівати» собі декілька сотень тисяч доларів США). Вони в свій час (щоб закрити школу в с.Кавказ) запустили в інтернетпростір фейк про тренера Ворону С.В., який нібито  розбещував дітей. Вороні С.В. в 2007 році (15 років тому) зробили три операції на серці. Він їздив по району тренував дітей, а поряд з ним в автомобілі сиділа його дружина, на випадок погіршення самопочуття в дорозі, яка і повинна була б викликати швидку. Яка це була ганьба. З усіх куточків України телефонували тренери, діти, батьки, яким доводилося розповідати, що це написали «цвіт» Березнегуватського району Доценко і «пустоцвіт» Верховної Ради – Нігулевский.

Багато написано. А написати можна, ще більше, як виганяли в глиб нашої території нову техніку, оборювали хати, щоб не згоріли, як з людьми тушили пожежі, як сам горів в автомобілі, як від обстрілів горіла кухня, сарай, дякувати сусідам, сторожу за допомогу. Як допомагали людям в яких з майна залишився лише одяг, що на них. Як безплатно заготовлювали дрова, привозили воду, ремонтували електро- та газову мережі, як випасалася худоба і через кожні 30-40 метрів копалися невеликі окопи в лісосмугах (щоб під час обстрілів можна було сховатися), як робили «бронепоїзд» щоб можна було сховатися від снарядів в полі. Погано, що Доценко В. з Америки, а Нігулевский з Києва цього не бачили. Проте бачили чого не було.  

Всім в господарстві кажу, або на роботу, або на фронт. Рік назад Президент говорив, що буде створено комісію по цих питаннях. Зараз сподіваюся, що від фронту не буде захищений жоден чиновник, який не виконує своїх обов’язків. Депутати незалежно від якої партії – накрали землі,  факти підтвердилися. Ніякі прокурори чи судді – повістка і на фронт. Заборгованість перед пенсійним  фондом по податкам – повістка і на фронт. Підполковника «відмазав» Кормишкін і лікарі від служби – всім повістки і на фронт.

В цей важкий час люди повинні допомагати один одному, а не купувати лендровери і приховуватися від податків.

Правильно, що на час війни обмежили демократію. По всіх каналах ТВ тільки офіційні версії подій.

Під час війни депутати від партії «Європейська солідарність», постійно виносять на сесію селищної ради питання, які йдуть в розріз рішенням Кабінету Міністрів України, Президента – а депутати від «Слуга народу» їх підтримують. І подивіться, як голосують депутати від «Нової держави».

Підтримую Президента, що під час війни потрібно наводити порядок і закінчувати демократію до кращих часів.

Дякую депутату селищної ради за його питання. Сесія повинна підтримати щоб всі депутати звітували, як вони вели себе під час війни, куди ховалися. Звіт кожного депутата повинен бути на сайті селищної ради. Виборці повинні ознайомитися і задати питання. Люди все знають. І легше буде працювати правоохоронним органам (продаж солдатам алкоголю, скупка з передової зброї і т.д.)                                                                                                                           

По запитанню депутата селищної ради по публікації в «Миротворець» та по моєму особистому проханню прошу поліцію Баштанського району відкрити на мене кримінальне провадження. При відсутності кримінального складу, за обман, дезінформацію, розповсюдженню чуток (тим більше під час воєнного стану) до винних прийняти міри. До суду можна і не доводити, буде достатньо повістки з воєнкомату на фронт.

З повагою Скорий М.В.

Продовження слідує …..

14.08.2023   р.